їхати

ї́хати

іхатие]

йіду, йідеиш; нак. йід', йід'теи

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. їхати — ЇХАТИ, їду, їдеш; наказ. сп. їдь, їдьмо, їдьте; недок. 1. Рухатися, переміщатися в певному напрямку водою або суходолом за допомогою яких-небудь засобів пересування. Словник української мови в 11 томах
  2. їхати — Їхати, -їду, -деш гл. Ѣхать. Хто їде, той не йде, хто робить, — не гуляє. посл. Сивим конем їде. Їхав верхи пан хорунжий. Стор. МПр. 112. Така зіма, що не знаєш, чи возом, чи саньми їхати. Спершу машиною їхати, а далі вже кіньми до села. Морем три дні їхали. Словник української мови Грінченка
  3. їхати — їхати 1. їхати ◊ їхати до ри́ґі блювати (ср, ст)|| = вертати ◊ яке́ їхало, таке́ зди́бало про людей, які одне одного варті (ср, ст)|| = два яндрухи... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. їхати — Заїхав, як фіра сіна в голову. Уперта думка влізла у голову і негоден її позбутися. Ідемо, бо собаки гавкають. Ми на добрій дорозі, бо собаки гавкають. Собаки гавкають, як чують голос. їдеш скоро — біду подиблеш, їдеш помалу — біда тебе по- дибле. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. їхати — ї́хати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. їхати — (переміщатися за допомогою транспорту) гнати, (дуже швидко) мчати, летіти, нестися, (на коні) скакати, (вишукано) гарцювати// вигравати конем. Словник синонімів Полюги
  7. їхати — Ї́хати, ї́ду, ї́деш, ї́де, ї́демо, ї́дете, ї́дуть; їдь, ї́дьмо, ї́дьте; ї́дучи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. їхати — (щосили) гнати, мчати; (звідки) вирушати, виїздити, пускатися в дорогу; (далеко) виряджатися; (поволі) жм. тарабанитися; (верхи, швидко) гарцювати, скакати, (чвалом) чвалувати, чвалати. Словник синонімів Караванського
  9. їхати — їду, їдеш; наказ. сп. їдь, їдьмо, їдьте; недок. 1》 Рухатися, переміщатися в певному напрямку водою або суходолом за допомогою яких-небудь засобів пересування. 2》 Вирушати куди-небудь; виїжджати, відправлятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. їхати — ї́хати (поверта́ти) з я́рмарку (з то́ргу). Ставати немолодим; старіти. Безнадійні думки, що не на ярмарок він їде, а з ярмарку — отже, ні на що більше сподіватися, бо все найкраще, всі творчі вершини лишилися десь далеко позаду... (Ю. Фразеологічний словник української мови
  11. їхати — Ї́ХАТИ (про засоби пересування — рухатися в якомусь напрямі), ІТИ́ (ЙТИ), КОТИ́ТИСЯ, КОТИ́ТИ розм. (про автомобіль, віз); МЧА́ТИ, МЧА́ТИСЯ, ЛЕТІ́ТИ, НЕСТИ́СЯ, БІ́ГТИ розм., ГНА́ТИ розм. (швидко); ТЯГТИ́СЯ (ТЯГНУ́ТИСЯ) розм., ПЛЕСТИ́СЯ розм. Словник синонімів української мови