1. Орфографічний словник української мови

Будда

Бу́дда

іменник чоловічого роду, істота

історична особа — засновник буддизму Шак'я Муні

∗∗∗

бу́дда

іменник чоловічого роду, істота

людина, що стала божеством, — за буддійськими віруваннями

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будда — Індійський бог [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. Будда — (с.т. будитель) праукраїнець Сіддгардга Гавтомі, засновник буддизму Словник чужослів Павло Штепа
  3. будда — -и, ч. У буддизмі – істота, що досягла найвищої святості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. будда — бу́дда (санскр. Буддха, букв. – просвітлений) у буддизмі істота, що досягла найвищої святості. Від прізвиська напівлегендарного засновника буддизму Сіддхартхи Гаутами, якого називали Буддха. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. Будда — бл. 560-480 до н.е., староіндійський аскет і філософ, засновник буддизму. Універсальний словник-енциклопедія
  6. Будда — Бу́дда, -дди, -дді Са́к’я-Му́ні = Бу́дда Правописний словник Голоскевича (1929 р.)