1. Орфографічний словник української мови

Венера

Вене́ра 1

іменник жіночого роду, істота

давньоримська богиня

Вене́ра 2

іменник жіночого роду

планета

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. венера — -и, ж. 1》 У давньоримській міфології – богиня кохання та жіночої вроди. || перен. Про дуже вродливу жінку. 2》 Друга за віддаленням від Сонця велика планета Сонячної системи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. венера — И, ж. Венеричне захворювання. Догулявся — венеру підхопив. Словник сучасного українського сленгу
  3. венера — (-и) ж.; крим.; ірон. Сифіліс. — Але Ваня Сланін казав, що у неї венера (Р. Кухарук, Любити хлопчика). БСРЖ, 92; СЖЗ, 23; ЯБМ, 1, 157. Словник жарґонної лексики української мови
  4. венера — вене́ра [від лат. Venus (Veneris)] 1. В давньоримській міфології богиня кохання та жіночої вроди. 2. Друга за віддаленням від Сонця велика планета сонячної системи. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. Венера — 2-а за віддаллю від Сонця планета Сонячної системи і 2-й за яскравістю після Місяця об'єкт на нічному небі; на скелястій поверхні розлогі рівнини, вис., гори, вулкани, кратери;... Універсальний словник-енциклопедія
  6. Венера — Вене́ра, -ри, -рі, -ро! Вене́рин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)