1. Універсальний словник-енциклопедія

Венера

2-а за віддаллю від Сонця планета Сонячної системи і 2-й за яскравістю після Місяця об'єкт на нічному небі; на скелястій поверхні розлогі рівнини, вис., гори, вулкани, кратери; В. має товсту непрозору атмосферу, що містить переважно вуглекислий газ (96%); тумани із завислих крапель сірчаної, соляної та фтористоводневої кислот викликають кислотні дощі; досліджувалася космічними станціями Венера, Піонер, Венус, Маґеллан. Венера

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. венера — -и, ж. 1》 У давньоримській міфології – богиня кохання та жіночої вроди. || перен. Про дуже вродливу жінку. 2》 Друга за віддаленням від Сонця велика планета Сонячної системи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Венера — Вене́ра 1 іменник жіночого роду, істота давньоримська богиня Вене́ра 2 іменник жіночого роду планета Орфографічний словник української мови
  3. венера — И, ж. Венеричне захворювання. Догулявся — венеру підхопив. Словник сучасного українського сленгу
  4. венера — (-и) ж.; крим.; ірон. Сифіліс. — Але Ваня Сланін казав, що у неї венера (Р. Кухарук, Любити хлопчика). БСРЖ, 92; СЖЗ, 23; ЯБМ, 1, 157. Словник жарґонної лексики української мови
  5. венера — вене́ра [від лат. Venus (Veneris)] 1. В давньоримській міфології богиня кохання та жіночої вроди. 2. Друга за віддаленням від Сонця велика планета сонячної системи. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. Венера — Вене́ра, -ри, -рі, -ро! Вене́рин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)