1. Орфографічний словник української мови

Грунь

Грунь

іменник жіночого роду

населений пункт в Україні

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грунь — Грунь, гру́ник: — пагорб [25] — хребет гори, пасмо гір [2;XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. грунь — див. вершина Словник синонімів Вусика
  3. грунь — ГРУНЬ, я, ч., діал. Вершина гори. Одного разу він покинув свої корови і подряпавсь на самий грунь (Коцюб., II, 1955, 308); З-за Красного груня, що маківкою вп’явся в блакитне небо і оповився білою хмаркою, поволі викотилось гірське сонце (Чендей, Вітер.., 1958, 152). Словник української мови в 11 томах