Жук

Значення в інших словниках

1. жук — У ФР. комаха; (шкідник садів) хрущ; П. проноза, шахрай, хитрун, шельма. Словник синонімів Караванського
2. жук — [жук] -ука, м. (на) -уку/-уков'і, мн. -уки, -ук'іy Орфоепічний словник української мови
3. жук — -а, ч. 1》 Комаха ряду твердокрилих, в якої верхні тверді крила захищають нижні прозорі крила, за допомогою яких літають. Колорадський (картопляний) жук — бурувато-жовтий прожерливий жук, що об'їдає листя картоплі та інших рослин родини пасльонових. 2》 перен., розм. Про шахраювату, хитру людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. жук — А, ч. 1. Модель марки «Volkswagen». 2. Маленький автомобіль. Жуки зручні для міста тим, що беруть мало бензину і достатньо комфортабельні. Словник сучасного українського сленгу
5. жук — би́тий жак (жук), фам. Бувала, з великим життєвим досвідом людина, яку важко перехитрити, обманути. Шовкун — битий жак! Недаром він посивів, сидячи над бумагами (паперами) (Панас Мирний); Роман Васильович, хоч і битий жук, а очевидно... Фразеологічний словник української мови
6. жук — ШАХРА́Й (хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина), КРУТІ́Й, АФЕРИ́СТ, МАХЛЯ́Р розм., ЖУК розм., ПЛУТЯ́ГА розм., КОМБІНА́ТОР ірон., жарт., КРУТА́Р діал., КРЮЧКОДЕ́Р заст. Словник синонімів української мови
7. жук — ЖУК, а́, ч. 1. Комаха ряду твердокрилих, в якої верхні тверді крила захищають нижні прозорі крила, за допомогою яких літають. Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців: коників, метеликів, жуків (Мирний, І, 1954, 318)... Словник української мови в 11 томах