1. Орфографічний словник української мови

Забара

За́бара

іменник жіночого роду

населений пункт в Україні

∗∗∗

заба́ра

іменник жіночого роду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забара — див. вайлуватий Словник синонімів Вусика
  2. забара — Затримка, сповільнення; (хто) вайло, м'яло, загайко, маруда, мниха, непровора, непроворняка. Словник синонімів Караванського
  3. забара — -и. 1》 ж. Затримка. 2》 ч. Вайло, м'яло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. забара — ЗА́ТРИ́МКА (тимчасове припинення дії, руху, ходу, розвитку, процесу і т. ін.), ЗАДЕ́РЖКА розм., ЗАМИ́НКА розм., ЗАМІ́ШКА розм., ЗАГА́ЙКА розм., ГА́ЯНКА розм., ЗАБА́РА заст., ГА́ЙКА рідко; ПРОСТІ́Й (вимушена, непередбачена затримка); ПЕРЕБО́Ї мн. Словник синонімів української мови
  5. забара — Заба́ра, -ри, -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. забара — ЗАБА́РА, и, ж., заст. Затримка. [Лянцкоронський:] Всяка ж забара дасть Богуну змогу стягти потуги, скріпитися силою (Стар., Облога.., 1961, 29). Словник української мови в 11 томах
  7. забара — Забара, -ри ж. 1) Задержка; замедленіе. не в забарі. Вскорѣ. Не в забарі буде у нас дитина. Борз. у. 2) Медлительный человѣкъ. Залюбовск. Словник української мови Грінченка