забара
ЗАБА́РА, и, ж., заст. Затримка.
[Лянцкоронський:] Всяка ж забара дасть Богуну змогу стягти потуги, скріпитися силою (Стар., Облога.., 1961, 29).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Забара — За́бара іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- забара — див. вайлуватий Словник синонімів Вусика
- забара — Затримка, сповільнення; (хто) вайло, м'яло, загайко, маруда, мниха, непровора, непроворняка. Словник синонімів Караванського
- забара — -и. 1》 ж. Затримка. 2》 ч. Вайло, м'яло. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забара — ЗА́ТРИ́МКА (тимчасове припинення дії, руху, ходу, розвитку, процесу і т. ін.), ЗАДЕ́РЖКА розм., ЗАМИ́НКА розм., ЗАМІ́ШКА розм., ЗАГА́ЙКА розм., ГА́ЯНКА розм., ЗАБА́РА заст., ГА́ЙКА рідко; ПРОСТІ́Й (вимушена, непередбачена затримка); ПЕРЕБО́Ї мн. Словник синонімів української мови
- забара — Заба́ра, -ри, -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- забара — Забара, -ри ж. 1) Задержка; замедленіе. не в забарі. Вскорѣ. Не в забарі буде у нас дитина. Борз. у. 2) Медлительный человѣкъ. Залюбовск. Словник української мови Грінченка