забара

ЗАБА́РА, и, ж., заст. Затримка.

[Лянцкоронський:] Всяка ж забара дасть Богуну змогу стягти потуги, скріпитися силою (Стар., Облога.., 1961, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Забара — За́бара іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. забара — див. вайлуватий Словник синонімів Вусика
  3. забара — Затримка, сповільнення; (хто) вайло, м'яло, загайко, маруда, мниха, непровора, непроворняка. Словник синонімів Караванського
  4. забара — -и. 1》 ж. Затримка. 2》 ч. Вайло, м'яло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. забара — ЗА́ТРИ́МКА (тимчасове припинення дії, руху, ходу, розвитку, процесу і т. ін.), ЗАДЕ́РЖКА розм., ЗАМИ́НКА розм., ЗАМІ́ШКА розм., ЗАГА́ЙКА розм., ГА́ЯНКА розм., ЗАБА́РА заст., ГА́ЙКА рідко; ПРОСТІ́Й (вимушена, непередбачена затримка); ПЕРЕБО́Ї мн. Словник синонімів української мови
  6. забара — Заба́ра, -ри, -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. забара — Забара, -ри ж. 1) Задержка; замедленіе. не в забарі. Вскорѣ. Не в забарі буде у нас дитина. Борз. у. 2) Медлительный человѣкъ. Залюбовск. Словник української мови Грінченка