1. Орфографічний словник української мови

Конюх

Ко́нюх

прізвище

* Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

∗∗∗

ко́нюх

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конюх — КОНЮХ – КОНЯР Конюх, -а. Той, хто доглядає коней. Коняр, -а. Фахівець з конярства; той, хто займається конярством. Літературне слововживання
  2. конюх — -а, ч. Той, хто доглядає коней. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конюх — Стайний, машталір Словник чужослів Павло Штепа
  4. конюх — КО́НЮХ, а, ч. Той, хто доглядає коней. Лакеї, конюхи і слуги, Всі кухарі і скороход, Побравшись за руки, ходили І все о плутнях говорили (І. Котляревський); Було нікому не дам і одного коня вичистить, сам усіх вискребу; а конюхи .. Словник української мови у 20 томах
  5. конюх — КО́НЮХ (той, хто доглядає коней), СТАЙНИ́ЧИЙ, СТАЄ́ННИЙ, КІННИ́ЧИЙ розм., КОНЮ́ШИЙ заст., ШТАЛМЕ́ЙСТЕР заст., ФО́РНАЛЬ діал. — Ануте, хлопці, — гукнув на конюхів, — виведіть лишень Пашу. — Та й кінь же був, отой Паша (О. Словник синонімів української мови
  6. конюх — КО́НЮХ, а, ч. Той, хто доглядає коней. Було нікому не дам і одного коня вичистить, сам усіх вискребу; а конюхи.. ніколи за се на мене не сердились (Стор., І, 1957, 105); На дворі конюхи виводили засідланих коней (Багмут, Щасл. день.., 1951, 23). Словник української мови в 11 томах
  7. конюх — конюх, -ха, , м. Конюхъ. Я конюха ж люблю, за конюха не піду: конюх коні ганяє, він гноєм воняє. Чуб. Словник української мови Грінченка