Оман

Ома́н

іменник чоловічого роду

держава

∗∗∗

ома́н

іменник чоловічого роду

рослина

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оман — -у, ч. Багаторічна трав'яна рослина родини складноцвітих із цілісними, черговими листками і жовтими квітками; використовується в народній медицині як відхаркувальний і сечогінний засіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. оман — ОМА́Н, у, ч. Багаторічна трав'яна рослина родини складноцвітих з цілісними черговими листками і жовтими квітками; використовується в народній медицині як відхаркувальний і сечогінний засіб. Вона так і зробила: нарвала квіту з часнику, тої, оману й одоляну, та пішла з тим до млина (Н. Кобринська). Словник української мови у 20 томах
  3. Оман — Держава в Азії, на Аравійському півостр., на узбережжі Оманської зат. та Аравійського м. Гори (вис. до 3083 м), височини й пустелі (Ер-Руб-ель-Халі); клімат тропічний сухий і дуже сухий; постійні ріки відсутні. Універсальний словник-енциклопедія
  4. оман — ОМА́Н, у, ч. (Іпиlа Неlепіит L.). Багаторічна трав’яна рослина родини складноцвітих з цілісними, черговими листками і жовтими квітками; використовується в народній медицині як відхаркувальний і сечогінний засіб. Словник української мови в 11 томах
  5. оман — Оман, -ну м. раст. a) Inula Helenium. L. ЗЮЗО. І. 125. б) Verbascum nigrum. L. ЗЮЗО. І. 140. Словник української мови Грінченка