1. Універсальний словник-енциклопедія

Оман

Держава в Азії, на Аравійському півостр., на узбережжі Оманської зат. та Аравійського м. Гори (вис. до 3083 м), височини й пустелі (Ер-Руб-ель-Халі); клімат тропічний сухий і дуже сухий; постійні ріки відсутні. Араби (78%), іммігранти з Індії та Пакистану; державна релігія іслам; у містах 11% населення; гол. м. Маскат. Видобуток і експорт нафти; ремесла (ткацтво); вирощування (штучне зрошування) переважно фінікової пальми; кочовий випас кіз, овець, верблюдів. Історія. З VIII ст. під владою імамів мусульманського угруповання ібайдитів (секта хариджитів); від середини XVIII ст. султанат (абсолютна монархія), панування династії Бу Саїда (донині); з кін. XIX ст. під брит. впливом, розробка покладів нафти брит. підприємствами; фактичний поділ Оману на 2 держави: султанат Маскату й імамат О.; 1954 війська султана захопили весь імамат; у 60-х вибухнула громадянська війна, партизанські дії проти султанської армії та брит. військових і бізнесменів; 1971 здобута незалежність; 1975-76 закінчена громадянська війна, амністія повстанців; у 80-х споруджено америк. військові бази. Оман Оман. Рис. 2

∗∗∗

Гірська рослина Європи, центр. Азії і Пн. Африки; в Україні 11 видів, найпоширеніші о. високий, о. британський і о. верболистий; лікарська рослина.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Оман — Ома́н іменник чоловічого роду держава Орфографічний словник української мови
  2. оман — -у, ч. Багаторічна трав'яна рослина родини складноцвітих із цілісними, черговими листками і жовтими квітками; використовується в народній медицині як відхаркувальний і сечогінний засіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оман — ОМА́Н, у, ч. Багаторічна трав'яна рослина родини складноцвітих з цілісними черговими листками і жовтими квітками; використовується в народній медицині як відхаркувальний і сечогінний засіб. Вона так і зробила: нарвала квіту з часнику, тої, оману й одоляну, та пішла з тим до млина (Н. Кобринська). Словник української мови у 20 томах
  4. оман — ОМА́Н, у, ч. (Іпиlа Неlепіит L.). Багаторічна трав’яна рослина родини складноцвітих з цілісними, черговими листками і жовтими квітками; використовується в народній медицині як відхаркувальний і сечогінний засіб. Словник української мови в 11 томах
  5. оман — Оман, -ну м. раст. a) Inula Helenium. L. ЗЮЗО. І. 125. б) Verbascum nigrum. L. ЗЮЗО. І. 140. Словник української мови Грінченка