1. Орфографічний словник української мови

Пиріг

Пирі́г

прізвище

* Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

∗∗∗

пирі́г

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пиріг — (солодкий) пляцинда; Г. вареник; П. здобуток, набуток; пиріжок. Словник синонімів Караванського
  2. пиріг — див. хліб Словник синонімів Вусика
  3. пиріг — [пиер’іг] -рога, м. (на) -роуз'і, мн. -роги, -роуг'іy Орфоепічний словник української мови
  4. пиріг — -рога, ч. 1》 Печений виріб із тіста з начинкою. || перен. Джерело матеріального благополуччя або наживи. 2》 діал. Вареник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пиріг — 1. вареник, вареничок, варениця, варяниця 2. це печений Словник чужослів Павло Штепа
  6. пиріг — Пирі́г, -рога́; -роги́, -гі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пиріг — ПИРІ́Г, рога́, ч. 1. Печений виріб із тіста з начинкою. Дід здихнув і не чув, як пиріг з його рук випав, – одна ягода викотилась з середини і покотилась травою (Панас Мирний); Бондариха пекла паляниці й пироги з яблуками (С. Васильченко); // перен. Словник української мови у 20 томах
  8. пиріг — пирі́г (перев. мн. пирога) кул. вареник (м, ср, ст): На вечерю варено часто пироги з картоплею і сиром, і про це Паньківський говорив: “Кухавка нававива пивогів”. Він наче з розмислом добирав слів, у яких було багато “р” і “л” (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. пиріг — Коли не пиріг, то не пирожися, коли не тямиш, то й не берися. Не берися за роботу, якої ти не знаєш. Красна ріка берегами, а обід пирогами. Смачні пироги прикрашають обід. Пироги не суть. Щастя не в тому, щоб добре наїстися. Я про пироги, а не про чоботи. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. пиріг — ма́зати пирого́м (пирога́ми) зве́рху кого. Балувати, розпещувати кого-небудь. — Цить, блазню! Ти, видно, не був ні в кого в руках, видно, не держано тебе як слід… Мазали тебе зверху пирогом… (Панас Мирний). на пироги́. У гості. Фразеологічний словник української мови
  11. пиріг — ПИРІ́Г, рога́, ч. 1. Печений виріб із тіста з начинкою. Дід здихнув і не чув, як пиріг з його рук випав, — одна ягода викотилась з середини і покотилась травою (Мирний, І, 1954, 167); Бондариха пекла паляниці й пироги з яблуками (Вас. Словник української мови в 11 томах