1. Орфографічний словник української мови

Попик

По́пик

прізвище

* Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

∗∗∗

по́пик

іменник чоловічого роду, істота

зневажл.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попик — -а, ч., зневажл. Те саме, що піп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. попик — ПО́ПИК, а, ч., зневажл. Те саме, що піп. Хто не знає, що попи все Звикли на дурницю? Сповідав раз їден попик Грішну молодицю (С. Руданський); Якийсь обскубаний попик у потертій рясі, з білим, аж зеленим від старості волоссям править службу (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
  3. попик — ПО́ПИК, а, ч., зневажл. Те саме, що піп. Хто не знає, що попи все Звикли на дурницю? Сповідав раз їден попик Грішну молодицю (Рудан., Співомовки, 1957, 5); Якийсь обскубаний попик у потертій рясі, з білим, аж зеленим від старості волоссям править службу (Кучер, Голод, 1961, 291). Словник української мови в 11 томах
  4. попик — Попик, -ка м. 1) ум. отъ піп. 2) мн. раст. Caltha palustris L. ЗЮЗО. I. 173. 3) насѣк. Chrysomela, листоѣдъ. Вх. Пч. I. 5. Словник української мови Грінченка