Тимур

Тиму́р

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Тимур — монг. (через тюрк.); Тимур (Тамерлан) — ім'я середньоазіатського еміра і полководця; від tumur (demir) — залізо. Поширилося під впливом повісті А. Гайдара "Тимур і його команда". Тіма. Власні імена людей. Словник-довідник
  2. Тимур — (Тамерлан, Тимурленґ – Тимур кульгавий) 1336-1405, середньоаз. правитель з 1370; один із найвідоміших завойовників; створив державу, що сягала від Китаю до Чорного м. (столиця Самарканд). Універсальний словник-енциклопедія