Тур

Тур

іменник чоловічого роду

місто у Франції

∗∗∗

тур 1

іменник чоловічого роду, істота

тварина

тур 2

іменник чоловічого роду

шаховий, у танці, конкурсі

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тур — Обхід, дорога, маршрут [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. тур — I -у. 1. Один оберт по колу в танці: тур вальсу. Лише три тури протанцювала Лора з Васютою (Ю.Шовкопляс). 2. Частина якогось змагання, конкурсу: останній тур шахового турніру. 3. Етап на багатоступеневих виборах: перший тур виборів. Літературне слововживання
  3. тур — (переговорів, змагань) раунд. Словник синонімів Караванського
  4. тур — ТУР¹, у, ч. 1. Один оберт по колу в танці. Коли скінчили тур, він підвів її на її крісло (І. Франко); Лише три тури протанцювали Лара з Васютою (Ю. Шовкопляс). 2. Етап якої-небудь гри, якогось змагання, конкурсу, що становить окрему їх частину. Словник української мови у 20 томах
  5. тур — I -у, ч. 1》 Один оберт по колу в танці. 2》 Етап якої-небудь гри, якогось змагання, конкурсу, що становить окрему їх частину. || Етап розвитку якої-небудь події, окрема дія або захід як частина чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тур — (франц. tour – оберт, від лат. tornus – токарний верстат) 1. Коловий оборот у танці. 2. Етап у конкурсах та спортивних змаганнях. 3. Етап на багатоступеневих виборах. 4. Високий кошик з хмизу, наповнений землею. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. Тур — М. у Центр. Франції, у департаменті Сентр над Луарою; міська агломерація 272 тис. мшк.; промисловий центр (машинобудівна, ґумова), осередок туризму і торгівлі вином; вузи (унів. Універсальний словник-енциклопедія
  8. тур — I. БИК (самець корови); БУГА́Й (племінний бик); ВІЛ, КРУТОРО́ГІ мн., фольк. (кастрований бик, якого використовують як тяглову силу); ТУР (вимерлий дикий бик). В артільному дворі біля волярні Тимко побачив розлиганих биків (Григорій Тютюнник); Широким.. Словник синонімів української мови
  9. тур — ТУР¹, у, ч. 1. Один оберт по колу в танці. Коли скінчили тур, він підвів її на її крісло (Фр., VI, 1951, 242); Лише три тури протанцювали Лара з Васютою (Шовк., Інженери, 1948, 348). Словник української мови в 11 томах
  10. тур — (фр.) Наповнена землею або гравієм циліндрична плетінка для влаштування високих насипів. Переважно вживалася при спорудженні фортифікації для захисту від пуль. Синонім — габіон. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. тур — Тур, -ра м. 1) Туръ, Bos primigenius. КС. 1887. І. 65 — 90. Ном. № 5296. На лощині пасеться стадо турів. К. Оп. Так замерзло, хоч тури гони. Ном. Грім такий, що хоч тури гони, так не почують. Ном. № 562. 2) Жукъ-олень, Lucanus Servus. Вх. Пч. І. Словник української мови Грінченка