1. Орфографічний словник української мови

безпуття

безпу́ття 1

іменник середнього роду

безпутство

рідко

безпу́ття 2

іменник середнього роду

бездоріжжя

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпуття — I -я, с., рідко. Те саме, що безпутство. II -я, с., рідко. Те саме, що бездоріжжя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. безпуття — БЕЗПУ́ТТЯ¹, я, с., рідко. Те саме, що безпу́тство. Сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м'якшала: він [Чіпка] тепер соромився свого давнього безпуття (Панас Мирний); // Безладдя. Словник української мови у 20 томах
  3. безпуття — див. бездоріжжя Словник синонімів Вусика
  4. безпуття — РОЗПУ́СТА (розпусний спосіб життя), РОЗПУ́ТСТВО, РОЗПУ́ЩЕНІСТЬ, РО́ЗПУСТ розм., БЕЗПУ́ТСТВО розм., БЕЗПУ́ТТЯ розм.; БЛУД заст., БЛУ́ДСТВО заст. (статева). Словник синонімів української мови
  5. безпуття — Безпу́ття, -ття, -ттю, -ттям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. безпуття — БЕЗПУ́ТТЯ¹, я, с., рідко. Те саме, що безпу́тство. Сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м’якшала: він [Чіпка] тепер соромився свого давнього безпуття (Мирний, II, 1954, 253); // Безладдя. Словник української мови в 11 томах
  7. безпуття — Безпуття, -тя с. Бездорожье, безпутица. Шейк. Словник української мови Грінченка