безпуття
БЕЗПУ́ТТЯ¹, я, с., рідко. Те саме, що безпу́тство.
Сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м’якшала: він [Чіпка] тепер соромився свого давнього безпуття (Мирний, II, 1954, 253);
// Безладдя.
[Конон (зітхає):] Коли б мати були живі, не було б у нас цього розгардіяшу та безпуття! (Кроп., II, 1958, 477).
БЕЗПУ́ТТЯ², я, с., рідко. Те саме, що бездорі́жжя.
Чим далі вони їхали, тим більше було безпуття (Скл., Святослав, 1959, 213).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безпуття — I -я, с., рідко. Те саме, що безпутство. II -я, с., рідко. Те саме, що бездоріжжя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безпуття — БЕЗПУ́ТТЯ¹, я, с., рідко. Те саме, що безпу́тство. Сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м'якшала: він [Чіпка] тепер соромився свого давнього безпуття (Панас Мирний); // Безладдя. Словник української мови у 20 томах
- безпуття — безпу́ття 1 іменник середнього роду безпутство рідко безпу́ття 2 іменник середнього роду бездоріжжя рідко Орфографічний словник української мови
- безпуття — див. бездоріжжя Словник синонімів Вусика
- безпуття — РОЗПУ́СТА (розпусний спосіб життя), РОЗПУ́ТСТВО, РОЗПУ́ЩЕНІСТЬ, РО́ЗПУСТ розм., БЕЗПУ́ТСТВО розм., БЕЗПУ́ТТЯ розм.; БЛУД заст., БЛУ́ДСТВО заст. (статева). Словник синонімів української мови
- безпуття — Безпу́ття, -ття, -ттю, -ттям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безпуття — Безпуття, -тя с. Бездорожье, безпутица. Шейк. Словник української мови Грінченка