1. Орфографічний словник української мови

бенефіцій

бенефі́цій

іменник чоловічого роду

іст.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бенефіцій — -я, ч. 1》 В період раннього середньовіччя у Західній Європі – землеволодіння, яке дарував король (інший великий феодал) у довічне користування васалу за умови несення військової чи адміністративної служби. 2》 Послуга, пільга, привілей, що надаються власникові страхового полісу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бенефіцій — БЕНЕФІ́ЦІЙ, ю, ч., БЕНЕФІ́ЦІЯ, ї, ж. 1. У ранньофеодальній Західній Європі – земля, подарована або надана королем чи монархом у довічне користування за сумлінне виконання певних обов'язків (найчастіше військових чи адміністративних). Словник української мови у 20 томах