1. Орфографічний словник української мови

беркутівець

бе́ркутівець

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. беркутівець — БЕ́РКУТІВЕЦЬ, вця, ч., розм. Член спеціалізованого загону міліції “Беркут”. Основу загону спеціального призначення становили оперативники, більш вишколені, ніж спецпризначенці та беркутівці (з газ.). Словник української мови у 20 томах