беркутівець
БЕ́РКУТІВЕЦЬ, вця, ч., розм.
Член спеціалізованого загону міліції “Беркут”.
Основу загону спеціального призначення становили оперативники, більш вишколені, ніж спецпризначенці та беркутівці (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- беркутівець — бе́ркутівець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови