1. Орфографічний словник української мови

бохтар

бохта́р

іменник чоловічого роду, істота

оповісник

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бохтар — бахтир, -я, ч., діал. Оповісник, вістовець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бохтар — БОХТА́Р, БАХТИ́Р, я́, ч., діал. Оповісник, вістовець. Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (С. Скляренко). Словник української мови у 20 томах
  3. бохтар — ОПОВІ́СНИК (той, хто оповіщає когонебудь про щось), ОБ'Я́ВНИК рідко, ОКЛИ́ЧНИК рідко, ГЛАША́ТАЙ іст., ПОКЛИ́КАЧ іст., КЛИКУ́Н іст., БОХТА́Р діал.; ГЕРО́ЛЬД іст. (при дворах європейських монархів). Гучний голос оповісника.. покотився.. Словник синонімів української мови
  4. бохтар — БОХТА́Р, БАХТИ́Р, я́, ч., діал. Оповісник, вістовець. Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (Скл., Карпати, II, 1954, 407). Словник української мови в 11 томах