бохтар
ОПОВІ́СНИК (той, хто оповіщає когонебудь про щось), ОБ'Я́ВНИК рідко, ОКЛИ́ЧНИК рідко, ГЛАША́ТАЙ іст., ПОКЛИ́КАЧ іст., КЛИКУ́Н іст., БОХТА́Р діал.; ГЕРО́ЛЬД іст. (при дворах європейських монархів). Гучний голос оповісника.. покотився.. до похідного шатра київського князя Ярослава (з газети); Проміж народом ходять окличники да все кричать: "У раду! У раду! У раду!" (П. Куліш); З високого муру глашатай оповістив про наближення свята на честь вавилонської цариці Шубар (з журналу); — Не розходьтеся! Не розходьтеся! — вигукували султанські покликачі (З. Тулуб); Приказали зараз кликунам до світу закликати на раду (С. Руданський); Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (С. Скляренко); Розіслав він (король) скрізь герольдів На війну скликать лицарство (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- бохтар — бохта́р іменник чоловічого роду, істота оповісник діал. Орфографічний словник української мови
- бохтар — бахтир, -я, ч., діал. Оповісник, вістовець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бохтар — БОХТА́Р, БАХТИ́Р, я́, ч., діал. Оповісник, вістовець. Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (С. Скляренко). Словник української мови у 20 томах
- бохтар — БОХТА́Р, БАХТИ́Р, я́, ч., діал. Оповісник, вістовець. Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (Скл., Карпати, II, 1954, 407). Словник української мови в 11 томах