1. Орфографічний словник української мови

братанич

брата́нич

іменник чоловічого роду, істота

племінник по братові

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. братанич — -а, ч., діал. Те саме, що братан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. братанич — БРАТА́НИЧ, а, ч., діал. Те саме, що брата́н 1. Зоня гостра, мов бритва, а пан “братанич” хоч і привітні, але такі вже неприступні, що крий Боже! (О. Кобилянська); Братанич покійного батька вважає себе останнім спадкоємцем їх родового імені (Б. Лепкий). Словник української мови у 20 томах
  3. братанич — брата́нич син брата; племінник (ст): В цьому будинку, на другому поверсі, в одній кімнаті жив Юрій Колодрубець з жінкою Катериною з дому Дуб і братаничем жінки Грицем (Нижанківський)||братанок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. братанич — Син брата, племінник; двоюрідний брат Словник застарілих та маловживаних слів
  5. братанич — див. племінник Словник синонімів Вусика
  6. братанич — БРАТА́НИЧ, а, ч., діал. Те саме, що брата́н. Зоня гостра, мов бритва, а пан "братанич" хоч і привітні, але такі вже неприступні, що крий боже! (Коб., І, 1956, 141). Словник української мови в 11 томах