братанич
БРАТА́НИЧ, а, ч., діал.
Те саме, що брата́н 1.
Зоня гостра, мов бритва, а пан “братанич” хоч і привітні, але такі вже неприступні, що крий Боже! (О. Кобилянська);
Братанич покійного батька вважає себе останнім спадкоємцем їх родового імені (Б. Лепкий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- братанич — брата́нич іменник чоловічого роду, істота племінник по братові діал. Орфографічний словник української мови
- братанич — -а, ч., діал. Те саме, що братан. Великий тлумачний словник сучасної мови
- братанич — брата́нич син брата; племінник (ст): В цьому будинку, на другому поверсі, в одній кімнаті жив Юрій Колодрубець з жінкою Катериною з дому Дуб і братаничем жінки Грицем (Нижанківський)||братанок Лексикон львівський: поважно і на жарт
- братанич — Син брата, племінник; двоюрідний брат Словник застарілих та маловживаних слів
- братанич — див. племінник Словник синонімів Вусика
- братанич — БРАТА́НИЧ, а, ч., діал. Те саме, що брата́н. Зоня гостра, мов бритва, а пан "братанич" хоч і привітні, але такі вже неприступні, що крий боже! (Коб., І, 1956, 141). Словник української мови в 11 томах