бригадир

Значення в інших словниках

1. бригадир — -а, ч. 1》 Керівник виробничої бригади. 2》 заст. У Росії 18 ст. – військовий чин, середній між полковником і генералом. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. бригадир — Ватажок, орудар, провидця, ланковий, десяцький, див. старший Словник чужослів Павло Штепа
3. бригадир — БРИГАДИ́Р, а, ч. 1. Керівник виробничої бригади. Сашкова мати, Марина Чайка, – найкращий бригадир у рибальській артілі (О. Донченко); Василь став бригадиром .. Залишив батьківський дім, поселився в гуртожиток (О. Словник української мови у 20 томах
4. бригадир — Де бригадир ледащо, там бригада ні на що. Де немає доброго керівника, там порядку не буде. Приповідки або українсько-народня філософія
5. бригадир — А, ч., злоч. Головний у злочинному колі. Словник сучасного українського сленгу
6. бригадир — бригади́р (нім. Brigadier, від франц. brigadier) 1. Керівник виробничої бригади. 2. Військовий чин, середній між полковником і генералом, введений у Росії Петром І і скасований Павлом. 3. Унтер-офіцер у деяких родах військ, а також у жандармерії Франції, що відповідає капралові в піхоті. Словник іншомовних слів Мельничука
7. бригадир — БРИГАДИ́Р, а, ч. 1. Керівник виробничої бригади. Сашкова мати. Марина Чайка, — найкращий бригадир у рибальській артілі (Донч., II, 1956, 367); Нас чотири трактористи з бригадиром на чолі, тільки сіли на машини — так і крешем по землі… (Тич. Словник української мови в 11 томах
8. бригадир — рос. бригадир (нім. Brigadier, від фр. brigadier) — 1. Керівник робітничої або с.-г. бригади. 2. У військових формуваннях окремих держав — командир військового підрозділу. Eкономічна енциклопедія