бригадирка

бригади́рка

іменник жіночого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бригадирка — -и. Жін. до бригадир. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бригадирка — БРИГАДИ́РКА, и, ж., розм. Жін. до бригади́р 1. Вітер віє і грайливо Пашин волос розвіва. Усміхається щасливо Бригадирка бойова (з народної пісні). Словник української мови у 20 томах
  3. бригадирка — БРИГАДИ́РКА, и, ж., розм. Жін. до бригади́р 1. Вітер віє і грайливо Пашин волос розвіва. Усміхається щасливо Бригадирка бойова (Укр.. думи.., 1955, 401). Словник української мови в 11 томах