бринь

Значення в інших словниках

1. бринь — виг., рідко. Уживається як присудок за знач. бринькати, бринькнути (про звучання струни). Великий тлумачний словник сучасної мови
2. бринь — БРИНЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що відтворює звуки від удару по струні (струнах). 2. Уживається як присудок за знач. бри́нькати і бри́нькнути (про звучання струни). Далі – бринь-бринь!.. – і вихрем полинув задирливий козачок (С. Васильченко); Бринь бандура та й замовкне (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах
3. бринь — Бринь; бринь-бри́нь, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. бринь — БРИНЬ, виг., рідко. Уживається як присудок за знач. бри́нькати, бри́нькнути (про звучання струни). Далі — бринь-бринь!.. — і вихрем полинув задирливий козачок (Вас., І, 1959, 242). Словник української мови в 11 томах
5. бринь — Бринь! меж., выражающее звукъ струны. Бринь бандура та й замовкне. К. Досв. Словник української мови Грінченка