1. Орфографічний словник української мови

бронебійник

бронебі́йник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бронебійник — -а, ч. Боєць, що стріляє з бронебійної зброї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бронебійник — БРОНЕБІ́ЙНИК, а, ч. Боєць, що стріляє з бронебійної зброї. На світанку наші бронебійники підпалили “пантеру” (О. Гончар); Іван підхопився і побіг до стіжка. Слідом за ним звівся бронебійник (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
  3. бронебійник — БРОНЕБІ́ЙНИК, а, ч. Боєць, що стріляє з бронебійної зброї. На світанку наші бронебійники підпалили "пантеру" (Гончар, Новели, 1954, 40). Словник української мови в 11 томах