1. Словник української мови в 11 томах

бронебійник

БРОНЕБІ́ЙНИК, а, ч. Боєць, що стріляє з бронебійної зброї.

На світанку наші бронебійники підпалили "пантеру" (Гончар, Новели, 1954, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бронебійник — бронебі́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бронебійник — -а, ч. Боєць, що стріляє з бронебійної зброї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бронебійник — БРОНЕБІ́ЙНИК, а, ч. Боєць, що стріляє з бронебійної зброї. На світанку наші бронебійники підпалили “пантеру” (О. Гончар); Іван підхопився і побіг до стіжка. Слідом за ним звівся бронебійник (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах