1. Орфографічний словник української мови

буркотіння

буркоті́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буркотіння — -я, с. Дія за знач. буркотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. буркотіння — БУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. буркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Марту розважало його [Давида Семеновича] буркотіння (В. Підмогильний); Ласточкін подзвонив і за хвилину почув за дверима сердите буркотіння Уласа Уласовича (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. буркотіння — БУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. буркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Ласточкін подзвонив і за хвилину почув за дверима сердите буркотіння Уласа Уласовича (Смолич, Світанок.., 1956, 6); А Кушнір, десь у темряві, продовжував своє голубине буркотіння (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 6). Словник української мови в 11 томах