буркотіння
БУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. буркоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Ласточкін подзвонив і за хвилину почув за дверима сердите буркотіння Уласа Уласовича (Смолич, Світанок.., 1956, 6);
А Кушнір, десь у темряві, продовжував своє голубине буркотіння (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 6).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- буркотіння — буркоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- буркотіння — -я, с. Дія за знач. буркотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- буркотіння — БУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. буркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Марту розважало його [Давида Семеновича] буркотіння (В. Підмогильний); Ласточкін подзвонив і за хвилину почув за дверима сердите буркотіння Уласа Уласовича (Ю. Словник української мови у 20 томах