1. Орфографічний словник української мови

бівектор

біве́ктор

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бівектор — БІВЕ́КТОР, а, ч., мат. Упорядкована пара векторів простору, відкладених від спільного початку. Бівектор сили можна визначати як матричний добуток прямокутної матриці координат і стовпчикової матриці сили (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах