бідити
біди́ти
дієслово недоконаного виду
бідувати
діал.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бідити — -джу, -диш, недок., діал. Бідувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бідити — БІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., діал. Бідувати. Нарід дуже з голоду бідив (Сл. Гр.); Досить чоловік наймитував, гірко бідив, на чужих робив (І. Франко); – Як побралися ми з Юхимом, то вже не одна бідила, а вдвох (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- бідити — див. бідувати Словник синонімів Вусика
- бідити — БІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., діал. Бідувати. Нарід дуже з голоду бідив (Сл. Гр.); Досить чоловік наймитував, гірко бідив, на чужих робив (Фр., IV, 1950, 25); — Як побралися ми з Юхимом, то вже не одна бідила, а вдвох (Гончар, Південь, 1951, 102). Словник української мови в 11 томах
- бідити — Бідити, -джу, -диш гл. Бѣдствовать. Гн. II. 188. Дрібні діти мати та отак бідити.... а Господи милосердний! Камен. у. Бідив дід, як баба жива була, та й тепереньки бідить. Камен. у. Нарід дуже з голоду бідив. Гн. II. 189. Словник української мови Грінченка