1. Орфографічний словник української мови

вартівник

вартівни́к

іменник чоловічого роду, істота

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вартівник — -а, ч., заст. Вартовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вартівник — ВАРТІВНИ́К, а́, ч., заст. Вартовий. То, певне, добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть (Сл. Гр.); Прокляті псища збудили вартівника (І. Франко); Вели нас наші вартівники неуважно, сержант і двоє солдатів відстали.. Словник української мови у 20 томах
  3. вартівник — див. вартовий; сторож Словник синонімів Вусика
  4. вартівник — ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст. Словник синонімів української мови
  5. вартівник — Вартівни́к, -ка́, -ко́ві; -ку́! -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вартівник — ВАРТІВНИ́К, а́, ч., заст. Вартовий. То певне добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть (Сл. Гр.); Прокляті псища збудили вартівника (Фр., II, 1950, 41). Словник української мови в 11 томах