везіння

везі́ння

іменник середнього роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. везіння — -я, с., розм. Дія за знач. везти 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. везіння — ВЕЗІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. везти́ 2. Чи знає Георгій Кузьмич, чому до нього приходить останнім часом таке везіння? (М. Руденко); Доводиться тільки дивуватися чуттю й везінню Мазепи. Навіть хабар йому повертають (Г. Словник української мови у 20 томах
  3. везіння — ВЕЗІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. везти́ 2. Чи знає Георгій Кузьмич, чому до нього приходить останнім часом таке везіння? (Руд., Вітер.., 1958, 202). Словник української мови в 11 томах