величати

Значення в інших словниках

1. величати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Називати кого-небудь шанобливим ім'ям, підкреслюючи цим свою повагу до нього. || розм. Називати кого-небудь ім'ям згідно з його чином; титулувати. || ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. величати — ВЕЛИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого. Називати кого-небудь шанобливим ім'ям, підкреслюючи цим свою повагу до нього. Один одного звикли добродіями величати (Сл. Гр.); [Наталка:] Здорові були, добродію, пане возний!.. Словник української мови у 20 томах
3. величати — див. вітати; славити; хвалити Словник синонімів Вусика
4. величати — НАЗИВА́ТИ (говорячи про кого-, що-небудь або звертаючись до кого-небудь, уживати те чи інше ім'я, назву; визначати, характеризувати кого-, що-небудь якимось словом, назвою тощо), ЗВА́ТИ, ПРОЗИВА́ТИ розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) розм., ВЕЛИЧА́ТИ жарт., ірон. Словник синонімів української мови
5. величати — Велича́ти, -ча́ю, -ча́єш, -ча́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. величати — ВЕЛИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. Називати кого-небудь шанобливим ім’ям, підкреслюючи цим свою повагу до нього. Один одного звикли добродіями величати (Сл. Гр.); [Наталка:] Здорові були, добродію, пане возний!.. Словник української мови в 11 томах
7. величати — Велича́ти, -ча́ю, -єш гл. 1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Макс. Один одного звикли добродіями величати. ЗОЮР. II. 201. 2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Словник української мови Грінченка