вередитися

вереди́тися

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вередитися — Вереди́тися: — голосно кричати [IV] — пиндючитися [X] — томитися [VI] — чванитися, пиндючитися [1] Словник з творів Івана Франка
  2. вередитися — -джуся, -дишся, недок. 1》 Пас. до вередити. 2》 діал. Голосно кричати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вередитися — ВЕРЕДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, недок., заст. 1. Пас. до вереди́ти. * Образно. Спогадами вередяться старі рани. 2. діал. Голосно кричати. А нуте, хлопці, зв'яжіть їх обоє, зав'яжіть їм роти, щоб не вередилися (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. вередитися — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. вередитися — ВЕРЕДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, недок. 1. Пас. до вереди́ти. 2. діал. Голосно кричати. А нуте, хлопці, зв’яжіт[ь] їх обоє, зав’яжіт[ь] їм роти, щоб не вередилися (Фр., VIII, 1952, 161). Словник української мови в 11 томах
  6. вередитися — Вередитися, -джуся, -дишся гл. Чваниться. Як ся вередит богацький син: обрався як пан. Вх. Зн. 6. Словник української мови Грінченка