вередитися
ВЕРЕДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, недок.
1. Пас. до вереди́ти.
2. діал. Голосно кричати.
А нуте, хлопці, зв’яжіт[ь] їх обоє, зав’яжіт[ь] їм роти, щоб не вередилися (Фр., VIII, 1952, 161).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вередитися — Вереди́тися: — голосно кричати [IV] — пиндючитися [X] — томитися [VI] — чванитися, пиндючитися [1] Словник з творів Івана Франка
- вередитися — вереди́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вередитися — -джуся, -дишся, недок. 1》 Пас. до вередити. 2》 діал. Голосно кричати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вередитися — ВЕРЕДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, недок., заст. 1. Пас. до вереди́ти. * Образно. Спогадами вередяться старі рани. 2. діал. Голосно кричати. А нуте, хлопці, зв'яжіть їх обоє, зав'яжіть їм роти, щоб не вередилися (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- вередитися — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- вередитися — Вередитися, -джуся, -дишся гл. Чваниться. Як ся вередит богацький син: обрався як пан. Вх. Зн. 6. Словник української мови Грінченка