1. Словник української мови в 11 томах

вередити

ВЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., перех. Завдавати болю, уражати хворе місце.

Той регіт гострим ножем упивався Христі в серце, вередив і без того нетерплячу болість руки (Мирний, III, 1954, 77);

*Образно. [Пріська:] Де ж вона, бідна, була до сього часу? [Пилип:] Не питав, дочко, не питав. Не хотілося болячки вередить (К.-Карий, І, 1960, 469).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вередити — вереди́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вередити — -джу, -диш, недок., перех. Завдавати болю, уражати хворе місце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вередити — ВЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., що, заст. Ушкоджувати, завдавати болю, вражати хворе місце. Той регіт гострим ножем упивався Христі в серце, вередив і без того нетерплячу болість руки (Панас Мирний); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. вередити — Шкодувати, пошкодувати Словник застарілих та маловживаних слів
  5. вередити — див. ятрити Словник синонімів Вусика
  6. вередити — Я́ТРИ́ТИ (спричиняти чим-небудь запалення, біль, подразнення в рані, хворому місці тощо), РОЗ'Я́ТРЮВАТИ, РОЗРА́НЮВАТИ рідше, ВЕРЕДИ́ТИ, РОЗВЕРЕ́ДЖУВАТИ розм., ТРОЮ́ДИТИ розм., РОЗТРОЮ́ДЖУВАТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  7. вередити — Вереди́ти, -джу́, -ре́диш, -ре́дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вередити — Вередити, -джу, -диш гл. Мѣшать, препятствовать, вредить. Угор. Словник української мови Грінченка