1. Орфографічний словник української мови

вертання

верта́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вертання — -я, с. Дія за знач. вертати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вертання — ВЕРТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. верта́ти 3. – Що ж то мені за гуляння – За ворота та й вертання! (з народної пісні); Яким рипнув дверима, а мати вже й схопилась йому назустріч з жартовливим [жартівливим] наріканням на пізнє вертання додому (І. Словник української мови у 20 томах
  3. вертання — див. повернення Словник синонімів Вусика
  4. вертання — Верта́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вертання — ВЕРТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. верта́ти 1, 3. Що ж то мені за гуляння, На улицю та й вертання? (Пісні та романси.., II, 1956, 182); Скільки лайки й стусанів мав від матері за порвані штани й пізнє вертання з лісу (Кучер, Прощай.., 1957, 70). Словник української мови в 11 томах
  6. вертання — Верта́ння, -ня с. Возвращеніе. Ой то ж мені не гуляння, — за ворота та й вертання. Грин. ІІІ. 686. Словник української мови Грінченка