вертунець
вертуне́ць
іменник чоловічого роду, істота
кажан
діал.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вертунець — -нця, ч., діал. Кажан. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вертунець — ВЕРТУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. 1. Зменш.-пестл. до верту́н¹ 1–3. – Нас при хаті всього – я та горобчики. – Горобчики? – Вони, голубчики. Повернулися, – засяяли в обрамленні зморщок лагідні бабині очі... – Ось побачите моїх вертунців (А. Михайленко). 2. діал. Словник української мови у 20 томах
- вертунець — КАЖА́Н (нічний ссавець з широкими крилами, утвореними перетинками між пальцями ніг), ЛЕТЮ́ЧА МИ́ША, ВЕРТУНЕ́ЦЬ діал., ЛИ́ЛИК діал. Невидимі кажани шурхали над головою (М. Словник синонімів української мови
- вертунець — ВЕРТУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., діал. Кажан. Одні тільки вертунці часом літали перед його очима (Мирний, II, 1954, 226). Словник української мови в 11 томах
- вертунець — Вертунець, -нця м. Летучая мышь? (Вночі) одні тільки вертунці часом літали перед його очима. Мир. ХРВ. 306. Словник української мови Грінченка