1. Орфографічний словник української мови

вигадливий

вига́дливий

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигадливий — Меткий на вигадки, винахідливий, кмітливий, меткий, бистрий на розум; (візерунок) химерний; Р. ВЕРЕДЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
  2. вигадливий — -а, -е. 1》 Здатний вигадувати, винаходити; швидкий на вигадку; винахідливий. 2》 Химерний, незвичайний за формою, змістом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигадливий — ВИГА́ДЛИВИЙ, а, е. 1. Здатний вигадувати, винаходити; швидкий на вигадку; винахідливий. Щоб Горобців шкідливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом'яного Діда приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче бити (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. вигадливий — див. веселий; дотепний; розумний; спритний Словник синонімів Вусика
  5. вигадливий — ВИНАХІ́ДЛИВИЙ (здатний вигадати що-небудь, знайти вихід із складного становища й т. ін.; здатний винаходити), ВИГА́ДЛИВИЙ. Він весь час.. невгамовний, беручкий, винахідливий (Я. Баш); Вигадливий, кмітливий, він просто кипів від безлічі різних проектів (В. Козаченко). Словник синонімів української мови
  6. вигадливий — ВИГА́ДЛИВИЙ, а, е. 1. Здатний вигадувати, винаходити; швидкий на вигадку; винахідливий. Щоб Горобців шкідливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом’яного Діда приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче бити (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  7. вигадливий — Вигадливий, -а, -е 1) Изобрѣтательный. 2) Прихотливый. А жінка вередлива та вигадлива. Рудч. Ск. II. 174. Словник української мови Грінченка