вигнанець

Значення в інших словниках

1. вигнанець — -нця, ч. Той, кого вигнано, вислано кудись із певної місцевості, території. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вигнанець — ВИГНА́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто вигнаний, висланий кудись із певної місцевості, території. Душа бідного вигнанця терпіла багато під нестерпним тягарем розлуки (І. Франко); І от я вже за тисячі верстов од рідних. Самотний, зажурений вигнанець, сиджу у юрті, загадався (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
3. вигнанець — ВИГНА́НЕЦЬ (той, хто вигнаний, висланий кудись із певної місцевості, території), ВИ́СЛАНЕЦЬ, ЗАСЛА́НЕЦЬ, ВИ́СЛАНИЙ рідше; БАНІ́Т (БАНИ́Т) заст., БАНІ́ТА (БАНИ́ТА) заст. рідше (людина, оголошена поза законом). Словник синонімів української мови
4. вигнанець — Вигна́нець, -на́нця; -на́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вигнанець — ВИГНА́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто вигнаний, висланий кудись з певної місцевості, території. Душа бідного вигнанця терпіла багато під нестерпним тягарем розлуки (Фр., V, 1951, 106); І от я вже за тисячі верстов од рідних. Самотний, зажурений вигнанець, сиджу у юрті, загадався (Вас., II, 1959, 556). Словник української мови в 11 томах
6. вигнанець — Вигнанець, -нця м. Изгнанникъ. К. Бай. 69. Словник української мови Грінченка