1. Словник синонімів української мови

вигнанець

ВИГНА́НЕЦЬ (той, хто вигнаний, висланий кудись із певної місцевості, території), ВИ́СЛАНЕЦЬ, ЗАСЛА́НЕЦЬ, ВИ́СЛАНИЙ рідше; БАНІ́Т (БАНИ́Т) заст., БАНІ́ТА (БАНИ́ТА) заст. рідше (людина, оголошена поза законом). І сниться сон мені: неначе Десь на холодній чужині Якийсь вигнанець гірко плаче І заздрить мертвому мені (О. Олесь); Політичний висланець; (Анна:) Його вже скілька літ нема в Севільї... Та ж він баніт? (Леся Українка); (Гурський:) Скривдили тебе, ясновельможний пане! Банітою.. об'явлено,.. у Варшаві жить забороняють! (І. Карпенко-Карий).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигнанець — вигна́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вигнанець — -нця, ч. Той, кого вигнано, вислано кудись із певної місцевості, території. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигнанець — ВИГНА́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто вигнаний, висланий кудись із певної місцевості, території. Душа бідного вигнанця терпіла багато під нестерпним тягарем розлуки (І. Франко); І от я вже за тисячі верстов од рідних. Самотний, зажурений вигнанець, сиджу у юрті, загадався (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
  4. вигнанець — Вигна́нець, -на́нця; -на́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вигнанець — ВИГНА́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто вигнаний, висланий кудись з певної місцевості, території. Душа бідного вигнанця терпіла багато під нестерпним тягарем розлуки (Фр., V, 1951, 106); І от я вже за тисячі верстов од рідних. Самотний, зажурений вигнанець, сиджу у юрті, загадався (Вас., II, 1959, 556). Словник української мови в 11 томах
  6. вигнанець — Вигнанець, -нця м. Изгнанникъ. К. Бай. 69. Словник української мови Грінченка