1. Словник синонімів української мови

вигнання

ЗАСЛА́ННЯ (покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості; місце, де відбувають кару), ВИГНА́ННЯ, ВИ́СЛАННЯ, ВИ́СИЛКА, ПОСЕ́ЛЕННЯ. Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір (М. Коцюбинський); Через місяць, після прибуття на каторгу, втік коваль Єгор із заслання (І. Цюпа); Вона ділила з ним твердий вигнання хліб (Леся Українка); До першого раба прийшов отой гонець. "Здоров був! Висилці твоїй прийшов конець" (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигнання — вигна́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вигнання — -я, с. 1》 Дія за знач. вигнати 1). 2》 Стан, становище вигнанця; заслання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Вигнання — Виключення з членів організації за недостойну, небратську поведінку, злочин та ин. Найбільш суворе з масонських покарань, яким позбавляється колишнього члена Ложі усіх привілеїв, якими він користувався у ложі і Братстві загалом. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  4. вигнання — ВИГНА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́гнати 1. Демидів слухав так пильно професора, що забув навіть свою немилу розмову з директором і свій страх перед вигнанням із гімназії (О. Словник української мови у 20 томах
  5. вигнання — ВИГНА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́гнати 1. Демидів слухав так пильно професора, що забув навіть свою немилу розмову з директором і свій страх перед вигнанням із гімназії (Мак., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  6. вигнання — Вигна́ння, -ня с. Изгнаніе. Левч. 50. Словник української мови Грінченка