вигнання
ВИГНА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ви́гнати 1.
Демидів слухав так пильно професора, що забув навіть свою немилу розмову з директором і свій страх перед вигнанням із гімназії (О. Маковей);
Одна із збережених на Бойківщині найстаріших правових норм – вигнання з громади за вчинення злочину (з наук. літ.).
2. Стан, становище вигнанця; заслання.
Вона ділила з ним [Данте] твердий вигнання хліб (Леся Українка);
Гадка, що я по стількох літах вільного і невільного вигнання знову верстаю той шлях, який проходив п'ятдесят літ тому, .. наповняла мене солодким настроєм (М. Грушевський);
Десь в тих краях, пізніше, у вигнанні Овідій серед гетів зимував (Л. Костенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вигнання — вигна́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вигнання — -я, с. 1》 Дія за знач. вигнати 1). 2》 Стан, становище вигнанця; заслання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Вигнання — Виключення з членів організації за недостойну, небратську поведінку, злочин та ин. Найбільш суворе з масонських покарань, яким позбавляється колишнього члена Ложі усіх привілеїв, якими він користувався у ложі і Братстві загалом. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- вигнання — ЗАСЛА́ННЯ (покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості; місце, де відбувають кару), ВИГНА́ННЯ, ВИ́СЛАННЯ, ВИ́СИЛКА, ПОСЕ́ЛЕННЯ. Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір (М. Словник синонімів української мови
- вигнання — ВИГНА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́гнати 1. Демидів слухав так пильно професора, що забув навіть свою немилу розмову з директором і свій страх перед вигнанням із гімназії (Мак., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- вигнання — Вигна́ння, -ня с. Изгнаніе. Левч. 50. Словник української мови Грінченка