1. Орфографічний словник української мови

вижбурювати

вижбу́рювати

дієслово недоконаного виду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вижбурювати — -юю, -юєш, недок., перех., розм. З силою викидати звідки-небудь, куди-небудь (геть). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вижбурювати — ВИЖБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЖБУРИТИ, рю, риш, док., розм. 1. кого, що. Із силою викидати звідки-небудь, куди-небудь. Заряджена злою енергією, Мариня так гарячково почала вижбурювати речі на подвір'я, що збоку могло видатися... Словник української мови у 20 томах
  3. вижбурювати — ВИКИДА́ТИ (кидати що-небудь із середини чогось назовні); ВИВА́ЛЮВАТИ (перекидаючи, нахиляючи); ВИШТО́ВХУВАТИ (поштовхами); ВИПИРА́ТИ (натискаючи); ВИТРЯСА́ТИ (трясучи); ВИЖБУ́РЮВАТИ розм., ВИШПУ́РЮВАТИ розм. рідко (із силою). — Док. Словник синонімів української мови
  4. вижбурювати — ВИЖБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех., розм. З силою викидати звідки-небудь, куди-небудь. Заряджена злою енергією, Мариня так гарячково почала вижбурювати речі на подвір’я, що збоку могло видатися, ніби в хаті вибухнула пожежа (Вільде, Сестри.., 1958, 456). Словник української мови в 11 томах