вижбурювати
ВИЖБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЖБУРИТИ, рю, риш, док., розм.
1. кого, що. Із силою викидати звідки-небудь, куди-небудь.
Заряджена злою енергією, Мариня так гарячково почала вижбурювати речі на подвір'я, що збоку могло видатися, ніби в хаті вибухнула пожежа (Ірина Вільде).
2. кого. Виганяти кого-небудь звідкись, кудись.
Мешканці гуртожитків просять не вижбурювати їх на вулицю (з газ.);
Микола підніс догори цього зухвальця і голосно попередив: “Замовчи негайно, бо вижбурю тебе геть звідси!” (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вижбурювати — вижбу́рювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- вижбурювати — -юю, -юєш, недок., перех., розм. З силою викидати звідки-небудь, куди-небудь (геть). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вижбурювати — ВИКИДА́ТИ (кидати що-небудь із середини чогось назовні); ВИВА́ЛЮВАТИ (перекидаючи, нахиляючи); ВИШТО́ВХУВАТИ (поштовхами); ВИПИРА́ТИ (натискаючи); ВИТРЯСА́ТИ (трясучи); ВИЖБУ́РЮВАТИ розм., ВИШПУ́РЮВАТИ розм. рідко (із силою). — Док. Словник синонімів української мови
- вижбурювати — ВИЖБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех., розм. З силою викидати звідки-небудь, куди-небудь. Заряджена злою енергією, Мариня так гарячково почала вижбурювати речі на подвір’я, що збоку могло видатися, ніби в хаті вибухнула пожежа (Вільде, Сестри.., 1958, 456). Словник української мови в 11 томах