1. Орфографічний словник української мови

викажчик

вика́жчик

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викажчик — Юда, донощик, жм. стукач, г. конфідент, р. виказувач, виказник. Словник синонімів Караванського
  2. викажчик — -а, ч., розм. Те саме, що виказувач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викажчик — ВИКА́ЖЧИК, а, ч., розм. Те саме, що вика́зувач. – Ти б, сину, мовчав. Дивись, он недалеко стоїть гуменний; він почує та ще й панові за це викаже. Це ж відомий на селі викажчик (І. Словник української мови у 20 томах
  4. викажчик — див. зрадник Словник синонімів Вусика
  5. викажчик — ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст. Словник синонімів української мови
  6. викажчик — Вика́жчик і вика́зник, -ка; -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. викажчик — ВИКА́ЖЧИК, а, ч., розм. Те саме, що вика́зувач. — Ти б, сину, мовчав. Дивись, он недалеко стоїть гуменний; він почує та ще й панові за це викаже. Це ж відомий на селі викажчик (Н.-Лев., II, 1956, 184). Словник української мови в 11 томах