викажчик
ВИКА́ЖЧИК, а, ч., розм.
Те саме, що вика́зувач.
– Ти б, сину, мовчав. Дивись, он недалеко стоїть гуменний; він почує та ще й панові за це викаже. Це ж відомий на селі викажчик (І. Нечуй-Левицький);
Всі вони, від управителя до останнього козачка, повинні доносити мені на своїх товаришів. На кожен переступ, на кожне відхилення від обов'язків. Винний карається, а викажчик обдаровується (Валерій Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викажчик — вика́жчик іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- викажчик — Юда, донощик, жм. стукач, г. конфідент, р. виказувач, виказник. Словник синонімів Караванського
- викажчик — -а, ч., розм. Те саме, що виказувач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викажчик — див. зрадник Словник синонімів Вусика
- викажчик — ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст. Словник синонімів української мови
- викажчик — Вика́жчик і вика́зник, -ка; -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- викажчик — ВИКА́ЖЧИК, а, ч., розм. Те саме, що вика́зувач. — Ти б, сину, мовчав. Дивись, он недалеко стоїть гуменний; він почує та ще й панові за це викаже. Це ж відомий на селі викажчик (Н.-Лев., II, 1956, 184). Словник української мови в 11 томах